Прес центр

СЛІДКУЙТЕ ЗА НАШИМИ НАЙСВІЖІШИМИ ПУБЛІКАЦІЯМИ ТА НОВИНАМИ

Порушення обов’язку звітувати про стан записів корисних копалин

Верховний Суд розглянув справу щодо анулювання спецдозволів на користування надрами.
Із постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 812/1743/17 (адміністративне провадження № К/9901/49897/18) Ви можете ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100823910.
У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) звернулась до суду з позовом, у якому просила анулювати спеціальний дозвіл на користування надрами ТОВ, яке розташоване в зоні проведення антитерористичної операції, через неподання звітності, передбаченої Угодою про умови користування надрами, що є порушенням законодавства у сфері надрокористування.
Суди першої та апеляційної інстанцій у задоволенні позову відмовили, мотивуючи тим, що позивач не провів перевірку щодо виконання відповідачем умов спеціального дозволу на користування надрами та додатку до нього, як це передбачено чинним законодавством.
Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, переглянувши у касаційному порядку цю справу, рішення судів попередніх інстанцій скасував, позовні вимоги Держгеонадр задовольнив повністю з огляду на таке.
У ході судового розгляду спору встановлено, що ТОВ не звітувало про стан запасів корисних копалин, як це визначено в особливих умовах спеціального дозволу на користування надрами. Держгеонадра наказом відповідно до п. 22 Порядку надання спеціальних дозволів на користування надрами (затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 2011 року № 615) зупинила дію спеціальних дозволів на користування надрами і надала надрокористувачеві 30 календарних днів для усунення виявлених порушень. Оголошення про необхідність надання позивачем відповідної інформації опубліковано в офіційному друкованому виданні «Урядовий кур’єр». Але відповідач не усунув порушення, які стали підставою для зупинення дії спеціального дозволу.
Суд підкреслив, що Угода про умови користування надрами була погоджена та підписана обома сторонами без будь-яких зауважень. Відповідач знав про свій обов’язок надавати вчасно статистичні дані до Державного науково-виробничого підприємства «Геоінформ України» про рух запасів відповідно до форм державної звітності 7-гр та наслідки невиконання цієї Угоди.
Порушення товариством обов’язку звітувати про стан запасів корисних копалин, що передбачено в Угоді про умови користування надрами, є самостійною підставою для припинення права користування шляхом анулювання спеціального дозволу на користування надрами.
Оскільки обов’язок надання щорічних звітів про рух запасів відповідно до форм державної статистичної звітності 7-гр безпосередньо визначений в особливих умовах спеціального дозволу на користування надрами, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що з огляду на надану Державним науково-виробничим підприємством «Державний інформаційний геологічний фонд України» інформацію про неподання надрокористувачем відповідної звітності, необов’язково проводити Держгеонадрами додаткової перевірки.
Також суд узяв до уваги, що ТОВ перебуває в зоні проведення антитерористичної операції. Водночас суди попередніх інстанцій не встановили фактів звернення товариства до Міністерства охорони навколишнього природного середовища України із заявою про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено п. 9.3 Угоди про умови користування надрами, що є підставою для звільнення від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов’язань за цією Угодою.
Верховний Суд розглянув справу щодо анулювання спецдозволів на користування надрами. Із постановою Верховного Суду від 03 листопада 2021 року у справі № 812/1743/17 (адміністративне провадження № К/9901/49897/18) Ви можете ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/100823910. У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що Державна служба геології та надр України (Держгеонадра) звернулась до […]
Читати далі

З днем Юриста!

Дорогі колеги та друзі!
Адвокатське об’єднання «Carlton&Amrok» вітає вас з нагоди професійного свята – Дня юриста. Наша команда бажає вам наснаги та натхнення у професійній діяльності, нехай кожен день копіткої праці приносить вам успіх та досягнення поставленої мети!
Дорогі колеги та друзі! Адвокатське об’єднання «Carlton&Amrok» вітає вас з нагоди професійного свята – Дня юриста. Наша команда бажає вам наснаги та натхнення у професійній діяльності, нехай кожен день копіткої праці приносить вам успіх та досягнення поставленої мети!
Читати далі
building-disputes

Будівельні спори

Дана стаття присвячена спорам між замовником та підрядником, та не зачіпає болючу тему спорів між інвесторами будівництва та власниками квартир з забудовниками. В цьому матеріалі містяться не стільки поради та міркування щодо ведення судових справ пов’язаних з будівництвом, скільки поради з моделі поведінки з контрагентом протягом процесу будівництва. Мета – мінімізація ризиків в випадку виникнення суперечки, яка в подальшому може лягти в судову площину.

В кожному спорі є дві сторони, і як правило у кожної сторони є своя точка зору:

Точка зору замовника: роботи було виконано не в повному обсязі або неякісно, ми не будемо їх оплачувати;

Точка зору підрядника: ми виконали роботи в повному обсязі відповідно до умов проектної документації, а жадібний замовник відмовляється перераховувати нам чесно зароблені гроші.

На практиці обидві ці точки зору можуть мати відношення до дійсності та співіснувати в одному й тому самому випадку, оскільки нерідко окрім закріплених на папері домовленостей можуть існувати ще й «понятійні» домовленості між замовником та підрядником, які не завжди корелюються з нормами матеріального права. Звісно ж, суд такі тонкі нюанси справедливо не бере до уваги, та враховує виключно положення договору, проектно-кошторисну та виконавчу документацію, акти та листування між сторонами.

На етапі початку спору одна із сторін, як правило, дізнається, що попри дружні відносини які існували з контрагентом до виникнення суперечки, інша сторона обачливо підстраховувалась та надсилала листи з приводу кожного, навіть незначного відступу іншої сторони від умов договору. Слід зазначити, що така обачлива сторона діяла цілком вірно та на старті має певну перевагу над іншою. Наприклад: зазвичай договір підряду передбачає обов’язок підрядника почати виконання робіт тільки після виконання замовником певних дій: сплати авансу; передачі будівельного майданчику (фронту робіт), проектно-кошторисної документації, декларації про початок виконання будівельних робіт, тощо. В випадку, якщо замовник не виконав своїх обов’язків (або виконав але не оформив документально), підряднику буде набагато легше довести те що строки виконання робіт порушено не з його вини якщо він надасть докази повідомлення замовника про невиконання останнім своїх обов’язків які передують виконанню підрядником будівельних робіт.

Те що слід завжди пам’ятати, оскільки майже всі з цим стикаються – якщо замовник негайно (зазвичай цей строк визначений в договорі та становить 5 днів) після отримання від підрядника акту КБ-2В не повідомив останнього про незгоду з обсягом виконаних робіт або не заявив про виявлені недоліки – за умови відсутності інших ввідних даних замовнику скоріш за все необхідно буде сплатити грошові кошти. Навіть, якщо згодом замовник оцінив ситуацію, та направив підряднику заяву про виявлені недоліки.

Така прикра для замовника ситуація випливає з норм законодавства, зокрема статей 853 та 882 Цивільного кодексу України. Акт, направлений підрядником замовнику належним чином, та не підписаний замовником, є підставою для стягнення з замовника грошових коштів, за умови що замовник вчасно не зреагував та не заявив про наявність недоліків в зазначених в актах роботах. Верховний Суд неодноразово приходив до такого висновку (наприклад: постанова від 24.10.2018 у справі № 910/2184/18, від 16.09.2019 у справі № 921/254/18, від 15.10.2019 у справі № 921/262/18).

Замовники в такому випадку нерідко надають в суд договори з іншими підрядниками та акти виконаних робіт, які підтверджують (на їх думку), що інші підрядники були залучені після виникнення спору з «первинним» підрядником, та саме вони закінчили роботи розпочаті проблемним підрядником, або усунули недоліки після проблемного підрядника. Такі договори і акти звісно ж не можуть бути розцінені як беззаперечні докази того, що підрядником (тим, якого було залучено спочатку) не було виконано роботу належним чином, та скоріш за все суд пошлеться на вже зазначені вище статті 853 та 882 Цивільного кодексу України. Отже, такі дії є не зайвими, але не є панацеєю.

Натомість, вірним кроком було б проведення замовником комплексної будівельно-технічної та економічної експертизи до залучення нових підрядників та продовження будівельних робіт (ця дія може бути ускладнена строками, оскільки замовник за одним договором може бути підрядником за іншим договором з генеральним підрядником).

Візьмемо інший варіант. Ситуація з актами спірна (в нашій практиці не раз були випадки, коли спірним є навіть факт підписання акту), сторони не погоджуються з обсягом та/або якістю виконаних робіт та відповідно з сумою заборгованості, жодна з сторін не надала до суду висновку експерта. В даному випадку, доцільним та логічним буде проведення судової експертизи задля встановлення істини – тут все зрозуміло.

Ускладнимо ситуацію. Та сама спірна ситуація з актами, проте підрядник звернувся до суду з позовною заявою з спливом деякого часу (можливо невеликого проміжку часу), та заявив клопотання про призначення експертизи. Замовник, в свою чергу, надає в суд договори з іншими підрядниками та акти приймання виконаних будівельних робіт. З цих договорів та актів можна зрозуміти, що після фактичного припинення взаємовідносин з проблемним підрядником, інші залучені підрядники вже виконали роботи які «первісний» (проблемний) підрядник мав виконати відповідно до умов договору. Тобто, експерт безперечно прийде до висновку, що спірні роботи визначені договором з проблемним підрядником були виконані, проте чи зможе експерт відповісти на питання хто саме виконав ці роботи? Що ж робити в такій ситуації, та чи буде суд задовольняти клопотання про проведення експертизи в такому випадку?

Проблема полягає в тому, що в розумінні Господарського процесуального кодексу України (скоріш за все ситуація виникне в господарському процесі), Закону України «Про судову експертизу», Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5, та Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи, тобто в розумінні всього що має відношення до даної ситуації, експертизу призначати треба. Точніше, треба призначати експертизу керуючись суто формальним підходом, не розуміючи (або не маючи бажання розуміти) ситуацію, та не дослідивши повністю та всебічно обставини справи. Чи потрібні в даному випадку спеціальні знання в сфері іншій ніж право? Звісно потрібні. Чи зможе експертиза надати відповідь на питання в контексті змодельованих обставин справи? Ні, не зможе.

Суд скоріш за все припускатиме, що замовник може бути не до кінця відвертим, та що він може вчинити дії для створення формальної фабули виконання робіт іншою організацію. Проте це припущення є лише припущенням, доки надані замовником договори не визнані недійсним, або факт невиконання робіт залученими організаціями не встановлено в іншому провадженні, наприклад кримінальному. На нашу думку (суб’єктивну, звісно), в такій ситуації клопотання про призначення експертизи задовольняти не треба, оскільки ч. 4 ст. 853 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі виникнення спору з приводу виконаної роботи на вимогу будь-якої з сторін має бути призначена експертиза. Таким чином, в випадку, якщо підрядник відразу не скористався своїм правом на ініціювання експертизи, та згадав про таку можливість лише в суді після спливу часу, можна констатувати, що підрядник повадиться не добросовісно, та побачивши, що виконання робіт на об’єкті продовжуються, має намір привласнити результати робіт (грошові кошти за роботи які фактично не виконував).

Розберемо іншу розповсюджену ситуацію. Замовник не задоволений співпрацею з підрядником. Договори підряду нерідко містять положення, які дозволяють розірвати договір в односторонньому позасудовому порядку (в випадку співпраці з великим замовником – таких підстав зазвичай безліч). В залежності від умов договору, окрім розірвання договору, замовник може також застосувати штрафні санкції та повернути сплачені авансові платежі. Наприклад, якщо замовником є державне чи комунальне підприємство, або державний орган, то до договору з таким замовником буде застосовуватись положення пункту 19 Постанови КМУ № 1764 від 27 грудня 2001 року яким визначено, що підрядник зобов’язується використати одержаний аванс (30 відсотків) на придбання і постачання необхідних для виконання робіт матеріалів, конструкцій, виробів протягом трьох місяців після одержання авансу. По закінченні тримісячного терміну невикористані суми авансу повертаються замовнику.

Проте, нерідко в договорі чітко не встановлено підстав для розірвання договору підряду та повернення суми авансового платежу. Ми досить частко стикаємось з формальним підходом до оформлення договору підряду – здебільшого, однієї помилки яка призвела до наслідків вистачає для того щоб систематизувати та привести до ладу документи та документообіг.

Законом передбачено можливість розірвати договір підряду в односторонньому порядку на підставі рішення суду. Загальне правило розірвання договору за рішенням суду викладене в ст. 651 Цивільного кодексу України – істотне порушення умов договору. Спеціальне правило розірвання договору застосовне до договору підряду викладене в частині 3 статті 849 Цивільного кодексу України. В зазначеній нормі визначено, що якщо під час виконання роботи стане очевидним, що вона не буде виконана належним чином, замовник має право призначити підрядникові строк для усунення недоліків, а в разі невиконання підрядником цієї вимоги – відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення роботи іншій особі за рахунок підрядника.

Щодо очевидності неможливості виконання підрядником робіт у визначений договором строк, то це питання є унікальним для кожного окремого випадку. А от щодо повернення сплачених грошових коштів, то на нашу думку тут ситуація менш неоднозначна. Положення частини 3 статті 849 Цивільного кодексу України дозволяє стягнути з підрядника суму збитків. Проте, поняття збитки в даному випадку не є тотожнім до поняття авансового платежу. Тобто, наведена норма не дозволяє при розірванні договору з підрядником у зв’язку із значним порушенням строків виконання робіт стягнути суму сплаченого авансу. В реєстрі судових рішень можна знайти рішення суду, зазвичай першої інстанції, в яких суди на підставі зазначеної норми при розірванні договору підряду стягують з підрядника суму сплаченого авансу (правовою підставою для стягнення суми авансу є саме стаття 849 Цивільного кодексу України!!!). Ми не зовсім згодні з тим що дана норма може бути підставою для стягнення авансу в такому випадку.

На нашу думку, при розірвання договору підряду на підставі статті 849 Цивільного кодексу України, сплачені замовником авансові платежі можуть вважатись безпідставно набутими коштами, та до них може бути застосоване положення статті 1212 Цивільного кодексу України. Такий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 916/2368/18.

Звісно, спори у сфері будівництва є значно більш різноманітними, як то: земельні спори, спори з приводу державної реєстрації прав, спори з органами державного архітектурно-будівельного нагляду та контролю, спори з органами місцевого самоврядування, тощо. Проте, такі спори є більш специфічними, та можуть мати певну унікальність від в кожному конкретному випадку. Натомість, наведена в цій статті інформації буде корисна для всіх, хто якось пов’язаний з будівництвом.

Дана стаття присвячена спорам між замовником та підрядником, та не зачіпає болючу тему спорів між інвесторами будівництва та власниками квартир з забудовниками. В цьому матеріалі містяться не стільки поради та міркування щодо ведення судових справ пов’язаних з будівництвом, скільки поради з моделі поведінки з контрагентом протягом процесу будівництва. Мета – мінімізація ризиків в випадку виникнення […]
Читати далі

Електронне судочинство в дії

Електронне судочинство в дії.
05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв’язку.
Нагадуємо, що відповідно до вимог процесуального законодавства (п. 6 ст. 6 ГПК України, п. 6 ст. 18 КАС України, п. 6 ст. 14 ЦПК України), з початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС, адвокати, нотаріуси, приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, державні органи, органи місцевого самоврядування, суб’єкти господарювання державного та комунального секторів економіки, а також особи, які провадять клірингову діяльність у значенні, наведеному в Законі України «Про ринки капіталу та організовані товарні ринки», реєструють офіційні електронні адреси в ЄСІТС в обов’язковому порядку.
Із Рішенням Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 «Про затвердження Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи» Ви можете ознайомитись за посиланням: https://hcj.gov.ua/doc/doc/8931.
Обов’язкова реєстрація офіційної електронної адреси в ЄСІТС відбувається за посиланням: https://cabinet.court.gov.ua.
Із Інструкцією та рекомендаціями щодо реєстрації в ЄСІТС Ви можете ознайомитись за посиланням: https://wiki.court.gov.ua.
Електронне судочинство в дії. 05 жовтня 2021 року офіційно розпочали функціонування три підсистеми (модулі) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи: «Електронний кабінет», «Електронний суд», підсистема відеоконференцзв’язку. Нагадуємо, що відповідно до вимог процесуального законодавства (п. 6 ст. 6 ГПК України, п. 6 ст. 18 КАС України, п. 6 ст. 14 ЦПК України), з початком функціонування підсистем (модулів) ЄСІТС, […]
Читати далі

Carlton & Amrok допомогли клієнту отримати компенсацію від забудовника

Carlton & Amrok допомогли клієнту отримати компенсацію від забудовника
Клієнт придбав квартиру в новобудові в центрі Києва. Вже через півтора роки в квартирі почала з’являтись пліснява, та квартира почала ставати все менш та менш придатною для проживання.
При огляді квартири було виявлено, що причиною є дефект водопровідного трійника, який почав протікати. На момент коли дефект було виявлено, вода дійшла вже до стін.
Майже 4 місяці клієнт намагався домогтись справедливості, проте забудовник, судячи з усього, просто тягнув час.
Коли стало зрозуміло, що забудовник не має наміру реально вирішити ситуацію, клієнт звернувся до нас.
Розпочались довгі переговори, в яких нас з клієнтом намагались переконати в тому, що відповідальність несе залучений при будівництві субпідрядник, який саме здійснював монтаж труб. Нам вдалось переконати забудовника в тому очевидному факті, що клієнт купував квартиру саме у забудовника, та що взаємовідносини забудовника, генерального підрядника та субпідрядника жодним чином не стосуються клієнта. Потім нас ще якийсь час намагались переконати, що дефект стався з вини найманих працівників клієнта, залучених для здійснення ремонту, проте такі аргументи останньої надії розбились об незламну стіну фактів.
Ще деякий час ми узгоджували акт розгляду претензії з юристами забудовника, після чого нарешті все підписали та клієнт отримав компенсацію.
Варто зазначити, що компенсація була отримана не в тому обсязі, в якому від початку було заявлено. Порадившись з клієнтом було вирішено, що краще погоджуватись на часткову компенсацію та розпочинати ремонт, ніж вступати в судові процеси які займуть декілька років, тим більше ситуація, коли забудовник виплачує хоча б якусь компенсацію незадоволеному власнику квартири, є вкрай нетиповою.
В результаті, майже 5 місяців витраченого часу, витрачені нерви, обсяг яких неможливо порахувати, проте задоволений результатом клієнт, який в решті решт поновив свої порушені права.
Вітаємо, Александр Щербина, з перемогою!
Дякуємо телеканалу НТН за висвітлення ситуації. Пропонуємо подивитись фрагмент сюжету, з коментарем партнера Carlton & Amrok Артур Ступак .
Якщо опинитесь в аналогічній ситуації, не вагаючись направляйте ваше спілкування з забудовником в офіційну площину, та надавайте ситуації якомога більшого розголосу. Та звісно, звертайтесь за допомогою до адвокатів Carlton & Amrok!
Carlton & Amrok допомогли клієнту отримати компенсацію від забудовника Клієнт придбав квартиру в новобудові в центрі Києва. Вже через півтора роки в квартирі почала з’являтись пліснява, та квартира почала ставати все менш та менш придатною для проживання. При огляді квартири було виявлено, що причиною є дефект водопровідного трійника, який почав протікати. На момент коли дефект […]
Читати далі

Подання інформації про кінцевих бенефіціарних власників

Шановні друзі!
Нагадуємо, що до 10 жовтня 2021 року усі юридичні особи, щодо яких є відомості в реєстрі (окрім виключень, визначених законом) зобов’язані подати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників разом з структурою власності.
Інформацію про структуру власності необхідно подавати незалежно від того, чи актуальні дані про юридичну особу містяться в реєстрі.
Подання структури власності здійснюється керівником юридичної особи, присутність власників не є обов’язковою, якщо ними будуть надані нотаріально засвідчені копії своїх паспортів (якщо паспорт у формі книжечки, для ID картки не обов’язково).
Неподання або несвоєчасне подання державному реєстратору або нотаріусу інформації про кінцевого бенефіціарного власника тягне за собою накладення штрафу від 17 000 грн до 51 000 грн.
Спеціалісти Юридичної Фірми Carlton & Amrok підготують для Вас документи та допоможуть пройти процедуру підтвердження структури власності швидко та без зайвих проблем.
Шановні друзі! Нагадуємо, що до 10 жовтня 2021 року усі юридичні особи, щодо яких є відомості в реєстрі (окрім виключень, визначених законом) зобов’язані подати інформацію про кінцевих бенефіціарних власників разом з структурою власності. Інформацію про структуру власності необхідно подавати незалежно від того, чи актуальні дані про юридичну особу містяться в реєстрі. Подання структури власності здійснюється […]
Читати далі

Міністерство охорони здоров’я офіційно виклало реєстр медичних ліцензій

Доступ до реєстру за посиланням: https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr
Нещодавно Міністерство охорони здоров’я вперше офіційно виклало реєстр медичних ліцензій у форматі відкритих даних. Це означає, що пацієнти можуть перевірити, чи легально працює медична установа та чи має вона право надавати ті чи інші послуги. А самі клініки та медики відтепер отримали можливість перевіряти власну ліцензію та колег по галузі. Нагадуємо, донедавна реєстр медичних ліцензій був закритим й перевірити легальність роботи фахівця чи установи було майже неможливо.
Доступ до реєстру за посиланням: https://moz.gov.ua/licenzijnij-reestr Нещодавно Міністерство охорони здоров’я вперше офіційно виклало реєстр медичних ліцензій у форматі відкритих даних. Це означає, що пацієнти можуть перевірити, чи легально працює медична установа та чи має вона право надавати ті чи інші послуги. А самі клініки та медики відтепер отримали можливість перевіряти власну ліцензію та колег по […]
Читати далі

Визначення ознак суб’єкту злочину зловживання впливом

Верховний Суд висловився щодо визначення ознак суб’єкту злочину щодо зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України).
Із постановою Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження 51-1878кмо20) Ви можете ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938.
У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що безпосередньо у тексті статті 369-2 КК відсутні приписи, що визначають ознаки суб`єкта цього злочину. Отже, висновок про те, чи є суб`єкт зазначеного злочину загальним чи спеціальним, обумовлений системними зв`язками кримінально-правових норм, передбачених як статтею 369-2 КК, так й іншими статтями КК, де законодавець визначає зміст ознак відповідних злочинів.
Так, приміткою 3 до статті 354 КК визначено ознаки пропозиції і обіцянки неправомірної вигоди працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі (для застосування статей 354, 368, 3683-370 цього Кодексу).
Норми закону України про кримінальну відповідальність утворюють собою систему, побудовану за чіткими критеріями, де дефінітивні норми підпорядковуються встановленим законом вимогам та правилам. Законодавець, визначає поняття (їх зміст та обсяг) там, де вони вперше застосовуються в КК, і не повторює їх визначення в інших розділах, де вони використовуються в тому ж значенні.
У частині 2 статті 369-2 КК у тому ж значенні, що і в примітці до статті 354 КК, застосовуються поняття пропозиція і обіцянка неправомірної вигоди як форми зовнішнього виявлення суспільно небезпечного діяння. Водночас щодо визначення ознак суб`єкта злочину і кінцевого адресата протиправного впливу норма, викладена в ч. 2 ст. 369-2, є спеціальною стосовно норм, викладених у статтях 354, 368, 368-3, 368-4 (включаючи примітки до них) зазначеного Кодексу. Ознаки цього злочину визначаються виключно з огляду на сутність та системні зв`язки зазначеної кримінально-правової норми з іншими наведеними нормами.
За відсутності змістовної складової примітки статті 369-2 КК України через посилання в ній на пункти 1–3 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що втратив чинність на момент вчинення злочину, правозастосовник має підстави вважати поняття «особа, уповноважена на виконання функцій держави» оціночним і встановлювати його зміст за правилами вузького підходу до тлумачення, де належність слідчих до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з огляду на їх правовий статус і повноваження не викликає сумнівів.
Як зазначено у постанові Об’єднаної палати Верховного Суду, джерелом протиправного впливу, що визначений ч. 2 ст. 369-2 КК України, є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди.
Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, Суд виходив з того, що поняттям впливу охоплюється, в тому числі, використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.
У контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають у службовій залежності від неї), де використовує службовий авторитет, свої зв’язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.
Отже, суб`єктом злочину, передбаченого статті 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
Верховний Суд висловився щодо визначення ознак суб’єкту злочину щодо зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України). Із постановою Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження 51-1878кмо20) Ви можете ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938. У своєму рішенні касаційний суд зазначив, […]
Читати далі

Норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної»

Нагадуємо, що у січні 2021 року почали діяти норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної».
Статтею 30 Закону передбачено, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова.
Таким чином, відповідно до вказаних норм, постачальники послуг зобов’язані обслуговувати і надавати інформацію державною мовою.
Однак, Закон зазначає, що на прохання клієнта його персональне обслуговування може здійснюватися також іншою мовою, прийнятною для сторін.
Крім того, у разі порушення суб’єктом господарювання, що провадить господарську діяльність на території України, вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений із захисту державної мови, його представник складає акт про результати здійснення контролю за застосуванням державної мови, оголошує такому суб’єкту попередження та вимогу усунути порушення протягом 30 днів від дати складення акта, про що зазначається в акті. У разі повторного протягом року порушення вимог, встановлених статтею 30 цього Закону, Уповноважений із захисту державної мови, його представник складає протокол, за результатами розгляду якого може бути винесено постанову про накладення штрафу у розмірі від 5100 до 6800 гривень.
Згідно інформації Секретаріату Уповноваженого із захисту української мови до останнього надійшло 2126 повідомлень про порушення закону. Найчастіше громадяни скаржилися на інтернет-магазини й веб-сайти з надання послуг, а також на бізнес у сфері обслуговування.
Нагадуємо, що у січні 2021 року почали діяти норми Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної». Статтею 30 Закону передбачено, що мовою обслуговування споживачів в Україні є державна мова. Таким чином, відповідно до вказаних норм, постачальники послуг зобов’язані обслуговувати і надавати інформацію державною мовою. Однак, Закон зазначає, що на прохання клієнта його персональне […]
Читати далі

Запуск проекту «Дія City»

Верховна Рада України ухвалила у другому читанні проект закону № 4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Він є базовим для запуску проекту «Дія City».
«‎Дія City» — проект спеціального правового режиму для IT-індустрії, який включає особливу схему оподаткування та працевлаштування у даній сфері, а також особливі преференції для компаній-резидентів.
Правовий режим «Дія City» встановили на необмежений строк, однак не менше ніж на 25 років від дня внесення до реєстру першого резидента.
Принципи функціонування «Дія City»: свобода діяльності, невтручання, презумпція правомірності діяльності, поширення на всі IТ-компанії. Крім того, заборонено прямо чи опосередковано змушувати юридичних осіб отримувати статус резидента «Дія City».
Нововведенням також стане нова форма співробітництва між компаніями та спеціалістами — GIG-контракти.
Крім того, вказаний законопроект пропонує такі зміни:
• звільнити компанії від оподаткування доходів фізичних осіб у вигляді дивідендів, якщо компанія виплачує їх більше двох разів на рік;
• звільнити від податків на дохід від реалізації фізичною особою долі в компанії-резиденті «Дія City», якщо особа володіє часткою до року;
• фізичні особи отримуватимуть знижку, яка залежатиме від суми угоди, у разі купівлі частки в компанії-стартапі;
• встановити спеціальні ставки податків для працівників IT-компаній, а саме: податок на доходи фізичних осіб — 5%, ЄСВ — 22% та військовий збір — 1,5%.
Верховна Рада України ухвалила у другому читанні проект закону № 4303 «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні». Він є базовим для запуску проекту «Дія City». «‎Дія City» — проект спеціального правового режиму для IT-індустрії, який включає особливу схему оподаткування та працевлаштування у даній сфері, а також особливі преференції для компаній-резидентів. Правовий режим «Дія City» […]
Читати далі

ЗАМОВИТИ КОНСУЛЬТАЦІЮ

Надішліть запит на консультацію і ми зв'яжемось з вами найближчим часом