Верховний Суд висловився щодо визначення ознак суб’єкту злочину щодо зловживання впливом (ч. 2 ст. 369-2 КК України).
Із постановою Об’єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 29 березня 2021 року у справі № 554/5090/16-к (провадження 51-1878кмо20) Ви можете ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням: https://reyestr.court.gov.ua/Review/96074938.
У своєму рішенні касаційний суд зазначив, що безпосередньо у тексті статті 369-2 КК відсутні приписи, що визначають ознаки суб`єкта цього злочину. Отже, висновок про те, чи є суб`єкт зазначеного злочину загальним чи спеціальним, обумовлений системними зв`язками кримінально-правових норм, передбачених як статтею 369-2 КК, так й іншими статтями КК, де законодавець визначає зміст ознак відповідних злочинів.
Так, приміткою 3 до статті 354 КК визначено ознаки пропозиції і обіцянки неправомірної вигоди працівнику підприємства, установи чи організації, особі, яка надає публічні послуги, або службовій особі (для застосування статей 354, 368, 3683-370 цього Кодексу).
Норми закону України про кримінальну відповідальність утворюють собою систему, побудовану за чіткими критеріями, де дефінітивні норми підпорядковуються встановленим законом вимогам та правилам. Законодавець, визначає поняття (їх зміст та обсяг) там, де вони вперше застосовуються в КК, і не повторює їх визначення в інших розділах, де вони використовуються в тому ж значенні.
У частині 2 статті 369-2 КК у тому ж значенні, що і в примітці до статті 354 КК, застосовуються поняття пропозиція і обіцянка неправомірної вигоди як форми зовнішнього виявлення суспільно небезпечного діяння. Водночас щодо визначення ознак суб`єкта злочину і кінцевого адресата протиправного впливу норма, викладена в ч. 2 ст. 369-2, є спеціальною стосовно норм, викладених у статтях 354, 368, 368-3, 368-4 (включаючи примітки до них) зазначеного Кодексу. Ознаки цього злочину визначаються виключно з огляду на сутність та системні зв`язки зазначеної кримінально-правової норми з іншими наведеними нормами.
За відсутності змістовної складової примітки статті 369-2 КК України через посилання в ній на пункти 1–3 частини 1 статті 4 Закону України «Про засади запобігання і протидії корупції», що втратив чинність на момент вчинення злочину, правозастосовник має підстави вважати поняття «особа, уповноважена на виконання функцій держави» оціночним і встановлювати його зміст за правилами вузького підходу до тлумачення, де належність слідчих до осіб, уповноважених на виконання функцій держави, з огляду на їх правовий статус і повноваження не викликає сумнівів.
Як зазначено у постанові Об’єднаної палати Верховного Суду, джерелом протиправного впливу, що визначений ч. 2 ст. 369-2 КК України, є особа, яка приймає пропозицію, обіцянку або одержує неправомірну вигоду для себе чи третьої особи за вплив на прийняття рішення особою, уповноваженою на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, або пропонує чи обіцяє (погоджується) здійснити вплив за надання такої вигоди.
Оскільки диспозиція ч. 2 ст. 369-2 КК України текстуально не конкретизує характеру впливу на особу, уповноважену на виконання функцій держави, Суд виходив з того, що поняттям впливу охоплюється, в тому числі, використання дружніх, родинних, особистих стосунків з особою, уповноваженою на виконання функцій держави, тощо.
У контексті визначення ознак передбаченого цією нормою складу злочину зміст поняття «вплив» законодавець жодним чином не обмежує лише «впливом з використанням влади або службового становища», який є лише одним із способів вчинення цього злочину. Такий вплив полягає в тому, що службова особа завдяки своєму становищу вживає заходів до вчинення дій іншими особами (непідпорядкованими їй і які не перебувають у службовій залежності від неї), де використовує службовий авторитет, свої зв’язки зі службовими особами, інші можливості, обумовлені займаною посадою.
Отже, суб`єктом злочину, передбаченого статті 369-2 КК, може бути будь-яка особа, яка в уяві того, хто здійснює підкуп, здатна здійснити реальний вплив на особу, уповноважену на виконання функцій держави чи місцевого самоврядування.
