Питання належного дотримання процесуальних строків на стадії досудового розслідування залишається одним із наріжних каменів національної правозастосовчої практики. З одного боку, суспільний та публічний інтерес вимагає забезпечення невідворотності покарання й належної ефективності досудового розслідування кримінальних правопорушень; з іншого — функціонування правової держави є неможливим без неухильного гарантування фундаментальних прав і свобод людини, поміж яких право на розгляд справи упродовж розумного строку посідає важливе місце. У цьому аспекті процесуальні строки у кримінальному провадженні виступають не суто технічним або організаційним часовим лімітом, а фундаментальним критерієм легітимності рішень і дій сторони обвинувачення.
Процесуальні строки в КПК України є надзвичайно важливими, оскільки слугують тим часовим лімітом, у межах якого особа перебуває під загрозою притягнення до кримінальної відповідальності, а держава має право застосовувати до неї заходи процесуального примусу. Порушення цих строків перетворює кримінальний процес із інструменту відновлення справедливості на механізм безпідставного переслідування.
Правова природа та обчислення строків досудового розслідування
Чинний Кримінальний процесуальний кодекс України детально врегульовує питання обчислення строків досудового розслідування, встановлюючи конкретні часові межі для органів досудового розслідування. Відповідно до положень статті 219 КПК України строк досудового розслідування обчислюється з моменту внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань до дня звернення до суду з обвинувальним актом, клопотанням про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру, клопотанням про звільнення особи від кримінальної відповідальності або до дня ухвалення рішення про закриття кримінального провадження.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово наголошував, що вимога щодо розумності строків покликана захистити обвинуваченого від тривалого перебування у стані невизначеності щодо своєї долі (наприклад, рішення у справах «Меріт проти України», «Іванов проти України»). Саме тому Верховна Рада України імплементувала механізми, які унеможливлюють безстрокове розслідування.
Слід зазначити, що кримінальне провадження не підлягає безумовному закриттю у разі закінчення строків, якщо йдеться про вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров’я особи. Такий підхід законодавця є цілком виправданим і відображає баланс між публічним інтересом у розкритті найбільш суспільно небезпечних діянь та правами підозрюваного.
Отже, кримінальне провадження щодо конкретної особи має свій «термін придатності» та не може тривати безстроково. Строк, який необхідно відраховувати з дня повідомлення особі про підозру, є тим критичним періодом, за який органи досудового розслідування зобов’язані зібрати докази та передати справу до суду. Встановлення жорстких часових рамок є ефективним запобіжником від зловживань та штучного затягування справ органами досудового розслідування.
Наслідки закінчення процесуальних строків: від недопустимості доказів до зняття арештів
Закінчення строку досудового розслідування — це не просто порушення процесуальної дисципліни: це момент, який тягне за собою наслідки для сторони обвинувачення. Що ж відбувається на практиці, коли процесуальні строки закінчуються?
По-перше, втрата процесуальної компетенції слідчим та прокурором. Із закінченням строків, визначених статтею 219 КПК України, повноваження органів досудового розслідування на вчинення будь-яких процесуальних дій припиняються (зміст ч. 8 ст. 223 КПК України), а процесуальна діяльність цих суб’єктів може спрямовуватись виключно на прийняття підсумкових процесуальних рішень щодо завершення провадження (зокрема, винесення постанови про його закриття).
По-друге, недопустимість доказів. Будь-які слідчі (розшукові) чи негласні слідчі (розшукові) дії, проведені після спливу строків досудового розслідування, є незаконними. Відповідно до статті 86 КПК України, докази, отримані внаслідок таких дій, визнаються недопустимими і не можуть бути використані судом при ухваленні рішення.
По-третє, скасування заходів забезпечення кримінального провадження. У разі закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, всі застосовані запобіжні заходи, арешти майна, відсторонення від посади та інші види заходів забезпечення кримінального провадження, встановлені ч. 1 ст. 131 КПК України, підлягають негайному скасуванню. Особа повністю відновлюється у своїх правах, а держава втрачає можливість подальшого кримінального переслідування за цим епізодом.
Ілюзія зупинки часу: процесуальна «пастка» статті 290 КПК України
На практиці значна частка ускладнень і конфліктних правових ситуацій щодо строків досудового розслідування виникає на фінальному етапі слідства — під час відкриття матеріалів іншій стороні в порядку статті 290 КПК України.
Частина 5 статті 219 КПК України визначає алгоритм обчислення процесуальних строків. За загальним правилом, строк із дня винесення постанови про зупинення провадження до моменту ухвалення постанови про його відновлення, як і строк ознайомлення сторін із матеріалами досудового розслідування, не зараховуються до загального строку слідства. Водночас норма містить імперативне виключення, яке варте особливої уваги: день прийняття постанови про зупинення провадження, а також день безпосереднього сповіщення сторони захисту про завершення слідства та надання доступу до матеріалів — у загальний строк досудового розслідування обов’язково включаються.
Окремо законодавець врегулював наслідки необґрунтованого зупинення досудового розслідування: період із дня ухвалення незаконної постанови про зупинення провадження до дня її скасування слідчим суддею підлягає зарахуванню у загальні строки розслідування (за винятком спеціальних умов здійснення розслідування в умовах правового режиму воєнного стану, що регламентовані статтею 615 КПК України).
У чому ж полягає практична «пастка» застосування наведених норм? По-перше, з боку слідчих нерідко допускаються суттєві помилки в обрахунку залишку строків. Якщо повідомлення про відкриття матеріалів в порядку статті 290 КПК України здійснюється в останній день строку розслідування, то одразу після підписання стороною захисту протоколу про ознайомлення цей строк миттєво поновлює свій перебіг. За таких обставин у слідчого та прокурора залишається виключно той часовий проміжок, який існував на дату відкриття матеріалів (що на практиці може вимірюватися буквально годинами) для виконання комплексу процесуальних обов’язків: скласти обвинувальний акт, затвердити його, вручити примірники особі та її захиснику й забезпечити його фактичне направлення до компетентного суду.
По-друге, інститут судового оскарження постанов про зупинення кримінального провадження слугує дієвим процесуальним засобом захисту від зловживань повноваженнями з боку сторони обвинувачення. У ситуаціях, коли органи досудового розслідування приймають постанову про зупинення провадження без належних правових підстав (наприклад, для штучного створення паузи у процесуальних строках), успішне оскарження відповідного рішення до слідчого судді тягне за собою обов’язкове включення цього періоду до загальних строків слідства. Як наслідок, це призводить до повного вичерпання строків розслідування та виникнення імперативного процесуального обов’язку щодо прийняття рішення про закриття кримінального провадження за пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України.
Практика закриття кримінальних проваджень: позиція Верховного Суду
Аналіз судової практики свідчить про те, що Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду сформував сталий та безальтернативний підхід до питання строків. Судді послідовно відхиляють спроби сторони обвинувачення виправдати пропуск строків бюрократичними факторами або поведінкою сторони захисту.
- Момент закінчення розслідування: скласти акт — не означає встигнути
Найпоширеніша помилка органів досудового розслідування полягає в ототожненні дати складання або затвердження обвинувального акта з датою закінчення розслідування. Слідчі часто вважають, що якщо акт підписаний в останній день строку, то закон не порушено, навіть якщо документ відправлений до суду через тиждень.
Так, у постанові колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15 вересня 2021 року у справі № 711/3111/19 (аналогічна позиція викладена у постанові Першої судової палати ККС ВС від 01 листопада 2022 року у справі № 711/262/20) викладено наступне:
«…Кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов’язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням). А тому в межах строку досудового розслідування обвинувальний акт має бути не лише складено, затверджено та вручено, а й безпосередньо направлено на адресу суду.
…Направлення прокурором обвинувального акта після закінчення досудового розслідування до суду поза межами строків досудового розслідування у кримінальних провадженнях щодо злочинів, які не є тяжкими чи особливо тяжкими проти життя та здоров`я, виключає набуття особою процесуального статусу обвинуваченого (підсудного), а, отже, унеможливлює розгляд в суді кримінального провадження по суті та тягне за собою закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини 1 статті 284 КПК».
- Бюрократія чи фактичне відправлення?
Нерідко прокурори намагаються довести дотримання строків, посилаючись на реєстрацію супровідного листа у внутрішніх базах прокуратури. Проте для суду значення має лише фактична передача документа до суду або до відділення поштового зв’язку.
У постанові Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі від 01 липня 2021 року у справі № 752/3218/20:
«…Касаційні доводи прокурора про те, що суд не розглянув клопотання прокурора про надання часу для підготовки документів, що свідчать про реєстрацію вихідного листа до суду з обвинувальним актом в системі електронного документообігу, що функціонує в органах прокуратури, колегія суддів касаційного суду вважає непереконливими, оскільки у касаційній скарзі прокурор не заперечує того факту, що обвинувальний акт скеровано до суду 13.02.2020, що і підтверджується матеріалами справи».
- На якій стадії можливе закриття провадження?
Ще один аргумент, який часто використовує сторона обвинувачення — це твердження про те, що закрити справу через закінчення строків можна нібито лише на стадії підготовчого судового засідання. Суд касаційної інстанції розвіяв і це твердження.
У постанові колегії суддів Першої судової палати ККС ВС від 26 травня 2020 року у справі № 556/1381/18 викладено такий висновок:
«…Твердження у касаційній скарзі про те, що суд не дотримався процесуальної форми розгляду провадження, чим допустив істотне порушення кримінального процесуального закону, оскільки прийняв рішення про закриття провадження не в підготовчому судовому засіданні, а під час судового розгляду, є безпідставними, оскільки чинне кримінальне процесуальне законодавство не містить обмежень щодо закриття кримінального провадження на будь-якій стадії процесу (до виходу суду в нарадчу кімнату для постановлення рішення по суті)».
- Доступ до матеріалів (ст. 290 КПК) та поведінка сторони захисту
Період ознайомлення з матеріалами провадження — найвразливіший етап. Слідчі часто скаржаться на те, що сторона захисту навмисно затягує процес ознайомлення. Проте Верховний Суд наголошує, що абстрактна «нерозумність строків» або недобросовісність захисту не є виправданням для прокурора, який має процесуальні інструменти реагування.
Так, в ухвалі колегії суддів Третьої судової палати ККС ВС від 15 березня 2021 року у справі № 676/6116/18 вказано:
«…Твердження у скарзі прокурора про те, що поза увагою суду апеляційної інстанції залишена неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого та його захисників, яка була направлена на затягування кримінального провадження, а також щодо не врахування цього при оцінці дотримання розумних строків, є непереконливими, оскільки чинним КПК України не передбачено можливості надавати оцінку на предмет «розумності» чітко визначеного законом процесуального строку.
Разом з цим, неналежна процесуальна поведінка обвинуваченого та його захисників, яка на думку прокурора була направлена на затягування кримінального провадження, не може бути підставою та виправданням недотримання строків досудового розслідування. При цьому, з метою дотримання строку досудового розслідування, прокурор міг вирішити це питання шляхом продовження таких строків у визначеному законом порядку, проте таким правом не скористався».
При цьому, сам факт повідомлення про завершення слідства має бути беззаперечно доведений. Як зазначила колегія суддів Другої судової палати ККС ВС у постанові від 22 лютого 2022 року в справі № 543/1309/19:
«…у строк досудового розслідування не включається весь період часу з моменту направлення або безпосереднього вручення повідомлення стороні захисту про завершення досудового розслідування до моменту закінчення ознайомлення цієї сторони з матеріалами досудового розслідування.
Повідомленням про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування у контексті ст. 290 КПК України є безпосередньо сповіщення, доведення до відома підозрюваного та його захисника такої інформації. Через те факт повідомлення цієї інформації стороні захисту має бути належно підтверджений».
- Три ключові стадії та ілюзія «зупиненого» часу
За висновками суду касаційної інстанції час, необхідний для складання обвинувального акта після ознайомлення з матеріалами справи, входить у загальні строки досудового розслідування, і цей перебіг не зупиняється.
Так, в ухвалі Третьої судової палати ККС ВС від 05 квітня 2021 року у справі № 676/804/20:
«…Досудове розслідування, яке має наслідком звернення до суду з обвинувальним актом або з клопотанням про застосування примусових заходів, має три ключові стадії: початок визначається внесенням відомостей до ЄРДР; завершення пов`язується з фактом відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваному, його захиснику, законному представнику, захиснику особи та іншим особам відповідно до положень ст. 290 КПК; закінчення, яке пов`язане КПК зі зверненням до суду з обвинувальним актом (ст. 283 КПК).
Тобто, кінцевим моментом строку досудового розслідування є його закінчення, яке, як етап кримінального провадження, законодавець пов`язує у часі зі зверненням з обвинувальним актом до суду (його фактичним направленням), як це передбачено у ст. 219 КПК, а не з внесенням відомостей до ЄРДР, внаслідок чого прокурор помилково ототожнює внесення відомостей про закінчення досудового розслідування до ЄРДР з його процесуальним закінченням шляхом звернення до суду з обвинувальним актом».
Це правило доповнюється правовою позицією з постанови тієї ж палати від 21 квітня 2021 року у справі № 991/6516/20:
«…Досудове розслідування вважається завершеним після повідомлення стороні захисту про його завершення та відкриття матеріалів. Дії слідчого і прокурора, передбачені ч. 1 ст. 291 та ст. 293 КПК (складення обвинувального акта, його затвердження, вручення стороні захисту та направлення до суду), є формою завершення досудового розслідування у кримінальному провадженні і не є підставою для зупинення процесуальних строків після ознайомлення сторонами з матеріалами кримінального провадження».
Висновки
- Процесуальні строки досудового розслідування є фундаментальною процесуальною гарантією та складовою принципу юридичної визначеності. Це сувора законодавча гарантія забезпечення фундаментальних прав особи, механізм дотримання правової визначеності та запобіжник від свавільного й безпідставного кримінального переслідування з боку суб’єктів публічного обвинувачення.
- Системний аналіз приписів КПК України та актуальних правових висновків Верховного Суду дає змогу констатувати формування сталого підходу: дотримання строків досудового розслідування є безумовною передумовою легітимності всього провадження. Закінченням досудового розслідування судова практика послідовно визнає момент фактичного направлення обвинувального акта до суду, а не дату його складання чи внесення відповідних відомостей до ЄРДР. Спроби штучної зупинки строків чи бюрократичні затримки не звільняють сторону обвинувачення від обов’язку забезпечити своєчасність розслідування та тягнуть за собою безальтернативний наслідок у виді закриття провадження за пунктом 10 частини першої статті 284 КПК України.
- Для сторони захисту першочергового значення набуває ретельний процесуальний аудит кожної стадії руху кримінального провадження — від перевірки підстав та процедури продовження строків (статті 294, 295 КПК України) до контролю за дотриманням порядку відкриття матеріалів (стаття 290 КПК України). Утвердження жорсткого дотримання процесуальних строків є необхідним індикатором відповідності діяльності правоохоронної системи вимогам принципу законності та стандартам справедливого правосуддя.
Статтю підготував юрист Carlton&Amrok Максим Бабяк.
https://yur-gazeta.com/publications/practice/kriminalne-pravo-ta-proces/procesualni-stroki-u-dosudovomu-rozsliduvanni-naslidki-zakinchennya-ta-praktika-zakrittya-provadzhen.html
